Давальницька схема з використанням компанії нерезидента

Робота за давальницькими схемами на компанії нерезидента

Протягом багатьох років у більшості країн СНД активно задіяні схеми зниження оподаткування бізнесу за допомогою т.зв. толінгових операцій – з переробки давальницької сировини. В Україні вони особливо популярні в АПК, сфері нафтопереробки, текстильної та взуттєвої промисловості.

Операція з давальницькою сировиною - це операція з попереднього постачання сировини для її подальшої переробки в готову продукцію за умови, якщо вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менше 20% загальної вартості готової продукції (ЗУ "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" від 15.09.1995 р. N327/95-ВР зі змінами та доповненнями).

Давальницькою вважається сировина (матеріали, продукція), що їх власники передають іншим організаціям для переробки без оплати. Англійська «tolling» можна перевести як «плата за послуги з переробки давальницької сировини та матеріалів ними ж самими». У ширшому сенсі толінгові операції - це спосіб організації переробки давальницької сировини і після її переробки - реалізації виготовленої з неї продукції, а також розрахунків за неї.

Давальницькі схеми

З давальницького договору випливає, що сировина, що ввозиться на територію країни для подальшої обробки, по-перше, не підлягає митному оформленню, а по-друге, не оподатковується. При митному оформленні українським виконавцем на ввізній вантажній митній декларації просто ставиться позначка "давальницька сировина". Оплата ввізного мита, податків та зборів провадиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселі або письмового зобов'язання ДПІ з терміном погашення не більше ніж 90 календарних днів з моменту оформлення декларації. Коли готова продукція із давальницької сировини іноземного замовника вивозиться за межі України, вексель погашається. Готова продукція при вивезенні не обкладається податками та зборами, які зазвичай стягуються під час експорту, а також не підпадає під режим ліцензування та квотування.

Схема працює наступним чином: закордонна компанія (напр., Гонконг чи Кіпр) придбаває в українську сировину, яка відправляється до українського ж переробника, і той на її замовлення виробляє з неї продукцію і отримує за цю винагороду - зазвичай лише на покриття виробничих видатків (оплату енергоносіїв, виплати зарплати). Після цього продукція направляється до третьої української компанії, з якою у компанії з-за кордону укладено агентський договір. Компанія-агент з України реалізує продукцію, а виручку за вирахуванням своєї винагороди відправляє іноземному партнеру. Хоча вся діяльність з виробництва та реалізації продукції здійснюється на території України, іноземна компанія керує процесом та проводить розрахунки.

Цей спосіб оптимізації податків дуже ефективний для підприємств, які займаються постачанням на експорт продукції з імпортної сировини. Підприємство-виробник не бере участі у реалізації кінцевої продукції та сплачує мінімальні податки. А головний прибуток отримує постачальник сировини, і саме тому бажано зареєструвати їх у юрисдикції, що має пільговий режим зі сплати податків. Якби виробник сам експортував сировину, весь отриманий ним прибуток оподатковувався б на території його країни, а в Україні це солідні суми.

Давальницьке виробництво

З точки зору оптимізації податкових платежів толінгова схема однаково приваблива як підприємствам-переробникам, так і власникам сировини. Перші скорочують податкову базу за цілою групою податків: податок на прибуток, податок на додану вартість (ПДВ), оборотні податки, а власники сировини мають ще більші пільги.

Ми завжди допоможемо підібрати для Вашої компанії партнера з найбільш прийнятної з погляду податкового законодавства країни або запропонуємо зареєструвати свою компанію за кордоном з метою скоротити оподаткування бізнесу в Україні.